acuzare

← Усі слова
01

Значення

Дія, коли когось звинувачують у провині чи злочині, а також саме висунуте обвинувачення. У судовому мовленні слово може означати сторону обвинувачення.

обвинувачення; висунення обвинувачення

Іменник жіночого роду: o acuzare, două acuzări. У правовому контексті часто трапляються сторона acuzării та probele acuzării; acuzare не означає доведеної вини.
02

Основні форми

однина acuzare

обвинувачення

множина acuzări

обвинувачення

родовий відмінок acuzării

обвинувачення (родовий відмінок)

03

Приклади у мовленні

Право та суспільство

C1

Acuzarea trebuie să prezinte probele în fața instanței.

Сторона обвинувачення має подати докази суду.

Avocatul a contestat fiecare acuzare din dosar.

Адвокат оскаржив кожне обвинувачення у справі.

O acuzare gravă nu înlocuiește dovada vinovăției.

Серйозне обвинувачення не замінює доказу вини.

Martorul nu a confirmat acuzările formulate anterior.

Свідок не підтвердив висунутих раніше обвинувачень.

Judecătorul i-a dat cuvântul reprezentantului acuzării.

Суддя надав слово представникові сторони обвинувачення.

Новини та медіа

C1

Ziarul a publicat acuzările împreună cu răspunsul persoanei vizate.

Газета опублікувала звинувачення разом із відповіддю людини, якої вони стосувалися.

Reporterul a precizat că acuzarea nu fusese încă verificată.

Репортер уточнив, що звинувачення ще не перевірено.

Interviul a adus o nouă acuzare la adresa conducerii.

В інтерв’ю пролунало нове звинувачення на адресу керівництва.

Redacția a cerut dovezi înainte de a relata despre acuzări.

Редакція запросила докази, перш ніж повідомляти про звинувачення.

Titlul transforma o simplă acuzare într-un verdict.

Заголовок перетворював звичайне звинувачення на вирок.