C1 — просунутий Іменник Робота і професіїПраво та суспільство

atribuțiune

Значення

Коло прав, повноважень або обов’язків, покладених на посадову особу чи установу; книжний варіант звичнішого слова atribuție.

повноваження, службовий обов’язок; книжний варіант

Atribuțiune трапляється переважно в старих або формальних текстах. У сучасному нейтральному мовленні зазвичай обирають atribuție, множина atribuții.

Основні форми

множина atribuțiuni

повноваження; обов’язки

означена форма atribuțiunea

повноваження

родовий відмінок atribuțiunii

повноваження

Приклади у мовленні

În actul vechi apare cuvântul atribuțiune.

У старому документі трапляється слово atribuțiune.

Legea de atunci descria atribuțiunile consiliului.

Тодішній закон описував повноваження ради.

Istoricul a citat o atribuțiune a prefectului.

Історик навів одне з повноважень префекта.

Arhiva păstrează lista atribuțiunilor comisiei.

В архіві зберігається перелік повноважень комісії.

Juristul a explicat sensul vechi al termenului atribuțiune.

Юрист пояснив давнє значення терміна atribuțiune.

În regulamentul vechi, fiecare funcție avea o atribuțiune clară.

У старому регламенті кожна посада мала чіткий обов’язок.

Secretara a modernizat formularea atribuțiunilor.

Секретарка оновила формулювання обов’язків.

Directorul a explicat atribuțiunea menționată în document.

Директор роз’яснив повноваження, зазначене в документі.

Traducătoarea a redat atribuțiuni prin «îndatoriri».

Перекладачка передала atribuțiuni словом «обов’язки».

În textul nou am înlocuit atribuțiune cu atribuție.

У новому тексті я замінив atribuțiune на atribuție.