C1 — просунутий ІменникПрикметник Особиста інформаціяМистецтво та культура

cuceritor

Значення

Людина або народ, що захоплює чужі землі; як прикметник — той, хто приваблює і зачаровує.

завойовник; чарівний

В історичному тексті «cuceritor» — завойовник; про усмішку чи погляд це прикметник зі значенням «чарівний». Жіноча форма — «cuceritoare».

Основні форми

жіночий рід, однина cuceritoare

завойовниця; чарівна

чоловічий рід, множина cuceritori

завойовники; чарівні

жіночий рід, множина cuceritoare

завойовниці; чарівні

Приклади у мовленні

Muzeul prezintă harta campaniilor unui cuceritor antic.

Музей показує карту походів античного завойовника.

Cronica îl descrie pe cuceritor ca pe un conducător nemilos.

Хроніка описує завойовника як безжального правителя.

Armata cuceritoare a trecut fluviul primăvara.

Армія завойовників перетнула річку навесні.

Pictura nu îl glorifică pe cuceritor.

Картина не прославляє завойовника.

Istoricii au comparat relatările despre doi cuceritori.

Історики порівняли розповіді про двох завойовників.

Zâmbetul ei cuceritor a destins atmosfera.

Її чарівна усмішка розрядила атмосферу.

Vocea lui cuceritoare a atras imediat atenția publicului.

Його чарівний голос одразу привернув увагу публіки.

A avut un aer cuceritor, fără să încerce să impresioneze.

Він мав чарівний вигляд, не намагаючись справити враження.

Gazda ne-a întâmpinat cu un surâs cuceritor.

Господиня зустріла нас чарівною усмішкою.

Personajul este cuceritor prin sinceritatea lui.

Персонаж чарівний своєю щирістю.